Місцева пожежна охорона Прикарпаття: готові до дій за призначенням
Івано-Франківська область за територією
порівняно невелика, але за характером рельєфу належить до числа
наймальовничіших в Україні. Третину її території займають Карпатські гори, дві
третини - передгірська і рівнинна зони. Така широка рельєфна різноплановість краю диктує і свої закони – актуальною проблемою для протипожежного захисту значної
частини населенихпунктів області постає
їх віддаленість від райцентрів, особливо у гірській місцевості. І під час
виникнення пожежі кожна згаяна мить на очікування чергової варти
пожежно-рятувального підрозділу з райцентру може стати фатальною: за
статистикою майже кожна одинадцята пожежа у сільській місцевості закінчується
трагічно. Вихід один – створення місцевих пожежних команд, важливість якого
усвідомлюють всі – і місцева влада, і
Держтехногенбезпека, і рятувальники.
Ці спільні зусилля дають свої результати:
наразі в області діють 22 підрозділи місцевої пожежної охорони. За перше
півріччя 2012-го їхні працівники залучалися до ліквідації 176 пожеж.
Звичайно, уся місцева пожежна охорона
працює під пильним наглядом Управління Держтехногенбезпеки в області. Протягом
липня цього року фахівцями УДІТБ в області спільно з представниками
Територіального управління МНС в області здійснювалися перевірки стану функціонування та утримання
прикарпатських підрозділів місцевої пожежної охорони.
Перевірки засвідчили, що більшість місцевих пожежних
команд готові до дій за призначенням. Однією із найкращих є Снятинська МПО,
котра працює під керівництвом Шокалюка Юрія Йосиповича.Цей досвідчений та мудрий спеціаліст робить
усе можливе для того, аби пожежні автомобілі утримувалися тут у належному
стані, а серед працівників панувала дисципліна та взаєморозуміння.
Основними недоліками функціонування окремих
підрозділів місцевої пожежної охорони Прикарпаття, зазначає начальник відділу
державного пожежного нагляду, дізнання та ліцензування УДІТБ в області Богдан
Дмитрів, є недостатнє фінансування МПО з боку місцевої влади. І, хоча за перше
півріччя 2012-го року на такі потреби із місцевих бюджетів виділено понад два
мільйони гривень, цього, як показує практика, замало.